Гуманітарна галузь і думка громади

Інтерв’ю заступника Кам’янського міського голови Владислава Мелешка для газети «Панорама «Азота». Автор – Ірина Уварова.

Ми продовжуємо серію публікацій, що знайомлять читачів «Панорами «Азоту» з роботою важливих для життєдіяльності міста державних установ, комунальних підприємств, департаментів та управлінь Кам'янської міської ради. Наш сьогоднішній співрозмовник — заступник міського голови (курирує питання освіти, культури та молоді) Владислав Вікторович  Мелешко.

- Вас щойно призначено на посаду заступника міського голови, розкажіть, з чого почнете роботу, що, на ваш погляд, потребує змін у гуманітарній галузі?

- Перш за все, я хотів би подякувати міському голові Андрію Білоусову, депутатам міської ради, які підтримали пропозицію щодо посилення за рахунок певних кадрових змін розвитку напрямків освіти, культури, спорту. З цією пропозицією до міського голови звернувся народний депутат України Віталій Купрій, з яким ми співпрацюємо багато років. Я вважаю це позитивом для міста, тому що з`являється додаткова штатна одиниця заступника міського голови, яка перейматиметься вирішенням конкретних питань гуманітарної сфери.

Що стосується перших моїх кроків на новій посаді, то передусім планую дуже уважно вивчити поточну ситуацію, яка склалась у гуманітарній сфері міста. Вже почав аналізувати прийняті нормативні документи, рішення органів місцевого самоврядування і нове законодавство.

Другий крок: поспілкуватися з працівниками, які безпосередньо працюють у цій галузі. Я взяв за мету зустрітись з усіма керівниками навчальних закладів, закладів культури та спорту, а також тими, хто переймається молодіжною тематикою. Я вже приділяю цьому частину свого робочого часу. Вважаю, що саме таким чином отримаю важливий досвід. Бо папери — це одне, а безпосереднє спілкування з людьми — зовсім інше. Необхідно актуалізувати проблематику, визначену в профільних програмах міської ради, проаналізувати позицію фахівців гуманітарної сфери.

І перші кроки у цьому напрямку показали, що серед системних проблем, пов`язаних з віком будівель, станом інженерних мереж, є і специфічні, які притаманні конкретним закладам. Необхідно скласти повну картину і після цього сформувати пропозиції до міського голови і депутатів міської ради щодо конкретних дій для покращення ситуації. Виконання цих дій постійно контролюватиметься.

Всі ми розуміємо, що для вирішення проблем гуманітарної галузі потрібні кошти. Місцева громада утримує заклади цієї галузі за рахунок власного бюджету, але треба вишукувати й інші джерела задля покращення їх матеріально-технічної бази.

Серед іншого, є серйозний момент, що потребує уваги — це питання утримання внутрішніх інженерних мереж. Ще два роки тому пропонувалося негайно вжити заходів для передачі внутрішніх мереж тепло-водопостачання та водовідведення всіх закладів освіти профільним комунальним підприємствам житлово-комунального господарства для їх подальшого обслуговування. Про це йшлося у запиті депутата Сергія Ворожка, який було підтримано міськрадою та направлено на доопрацювання. На жаль, цей запит не був реалізований. Я хотів би звернути на це увагу і знову порушити це питання. Якщо ми знімемо тягар обслуговування інженерних мереж з навчальних закладів, закладів культури та спорту, то значно покращимо умови їх існування.

Я провів зустріч з керівником департаменту освіти і науки обласної державної адміністрації і можу сказати, що у нас є спільне бачення напрямків розвитку освіти у Кам`янському. Також місто має підтримку з боку народних депутатів. Для того, щоб долучати кошти за рахунок різних джерел, треба мати точне бачення шляхів вирішення проблем, заздалегідь визначити перелік заходів. Їх багато, всі ми розуміємо, що зараз ситуація в економіці не найкраща, особливо непокоїть ситуація з недофінансуванням витрат на поточні й капітальні ремонти. Всі ці моменти потребують постійної уваги і врахування при прийнятті рішень.

Підсумовуючи, можу сказати, що моїм головним завданням на першому етапі вважаю вивчення стану галузі та визначення певних шляхів вирішення проблем гуманітарної сфери за рахунок коштів бюджетів різних рівнів, а також додаткових джерел фінансування в межах законодавства.

-  Свого часу у місті приймалася програма матеріального заохочення медичних працівників — з метою залучення до роботи молодих фахівців. Чи є доцільним на таких же засадах вирішувати питання в освітній галузі?

- У багатьох навчальних закладах міста готують молоду зміну. Є молоді спеціалісти, причому і педагоги-чоловіки, що дуже тішить. На мій погляд, проблема із оплатою праці вчителів завжди стоїть гостро, і завдання будь-якої влади — довести її до середньоєвропейського рівня. Особливо важливо заохотити молодих педагогів. Я проведу консультації з поставленого Вами питання на предмет можливості фінансування такої програми з місцевого бюджету. Але вже очевидно, що ми маємо тут певні проблеми.

- Прийнято новий закон про освіту, які виклики на вимогу цього закону нас очікують?

- Новий закон передбачає зміни у практично всіх напрямках розвитку освітньої галузі, пропонує більш активно залучати батьків до життя навчальних закладів. Завдяки батькам заклади дійсно можуть зміцнювати матеріально-технічну базу, адже держава поки що забезпечує лише мінімум для виживання — процес навчання як такий (зарплатня, комунальні послуги, харчування дітей). Впевнений, що поступово ситуація виправиться, і держава краще фінансуватиме освіту в Україні. Але зараз поки що маємо те, що маємо.

Новий освітній закон з огляду на пожертви батьків дає унікальний шанс осучаснити стосунки між родиною та школою. Маю на увазі досвід деяких міст України, які запровадили в рамках таких стосунків електронні сервіси, на кшталт додатку до мобільних пристроїв. По-перше, процес та обсяг батьківського впливу на життя школи стає більш прозорим, і по-друге, це дає розуміння, яким чином і хто несе основний тягар фінансування витрат навчальних закладів, яка частка держави, яка батьків, а також частка допомоги місцевих депутатів. Коли це буде відкритим у рамках всієї освітньої сфери міста, то стане зрозумілим — чому, наприклад, одні навчальні заклади більш заможні, а інші скромніші. Маючи легкий доступ до такої інформації, за допомогою власного мобільного пристрою, будь-який городянин побачить структуру фінансування закладів у розрізі різних джерел.

Але найголовніше в цій ситуації — забезпечити виключну добровільність батьківських внесків. Ніякого вимагання з боку педагогів! І звісно, ставлення до дітей не повинне залежати від того, чи мають можливість їх батьки допомагати навчальному закладу, чи ні.

- А що з того, що ви зараз перелічили, дійсно закрите від городян? Фінансування з міського бюджету — прозоре, частка внесків батьків — це їх особиста справа...

- Мова йде про переваги систем електронного сервісу, які надають майже без зайвих зусиль можливість отримати аналітичну інформацію про надходження, щоб зрозуміти і порівняти, наприклад, таке: де активно працює батьківська спільнота, а де ні.

Насправді, вся інформація відкрита, і навіть по батьківських внесках: заклади освіти мають власні сайти, де розміщені відповідні звіти, але все відкрито до певної глибини: загалом прийшло... загалом витрачено... Електронний сервіс дозволяє досягати глибини аналітики до рівня дошкільної групи або окремого класу.

Прозорість і контроль за ходом збору коштів дозволяє формувати достатні фонди, які придатні профінансувати найбільш актуальні з точки зору батьків освітні проекти в рамках конкретного закладу на умовах співфінансування з міським бюджетом або недержавними благодійними фондами. Не виключаю, що міська влада навіть може запропонувати навчальним закладам дольову участь у фінансуванні таких проектів на конкурсних засадах — хто запропонує найкращий, отримає кошти на його реалізацію. Але це стосується не базових потреб закладів, а їх розвитку, повторюсь, вирішення проблем, які цікавлять і турбують батьків. Це зворотній зв'язок, якісно новий рівень батьківського самоврядування із синергетичним ефектом. Нам треба донести батьківській спільноті, що влада переймається проблемами виховання дітей і шукає шляхи їх вирішення.

- Певні позитивні зрушення в освітній галузі вже помітні, що потрібно для утримання та розвитку процесу у позитивному напрямку?

- У розмовах з керівниками навчальних закладів я часто чую про ці позитивні зрушення, що відбуваються упродовж останніх двох років: реалізовуються проекти ремонту та реконструкції будівель, закуповується нове обладнання. Якщо люди бачать позитивні зміни, то у них з'являється стимул активізувати і свою участь у допомозі закладам освіти. Це треба використовувати, бо це — потужний ресурс. При цьому, беззаперечно, базова освіта має фінансуватись державою в повному обсязі. Але, якщо ми хочемо розвитку, досягнення якісно нового сучасного рівня освіти, на мій погляд, треба вдосконалювати систему співпраці школи і родини, і саме прозорість такої системи посприяє досягненню цієї мети.

- Освітня тема загалом неосяжна, пропоную перейти до огляду проблем у галузі культури.

- Я поки що ознайомлююсь з діючими в галузі культури програмами. Але вже очевидно, що і тут слід приділити додаткову увагу з боку міської влади. Є запити від громади міста щодо проведення заходів, які б слугували візитівкою нашого міста, на кшталт фестивалів «Мамай-фест» або «Класика сьогодні». Я спілкувався з керівником відділу культури щодо проведення у місті додаткових фестивалів, форумів тощо. Але все це потребує фінансування. На мою думку, важливо в цьому плані враховувати досвід інших міст. Можливо, є сенс розробити механізм заохочення всіх, хто має якісь ідеї, бажає їх реалізувати тим чи іншим чином. Ідея має відповідати певним стандартам, і обирати, чи доцільно її реалізувати, має громадська рада. До складу такої ради мають увійти фахівці, експерти,  представники міської ради, молоді.  Громада має можливість надати нематеріальну підтримку будь-якому культурологічному проекту, наприклад, інформаційний супровід. І це важливо. За умов підтримки ідеї громадою, влада, окрім фінансування за рахунок місцевого бюджету, сприятиме залученню до її реалізації інших джерел: коштів меценатів, добродійників, підприємців.

Є різні бачення розвитку міських закладів культури, головне, що є великий запит на культурні події, на культурні моменти в житті міста. Це зрозуміло, бо  сьогодення переповнене негативними явищами. На хвилі саме таких запитів, на мою думку, і відновлено Палац культури імені Горького, цей осередок культури  вплинув свого часу на багато людей у місті. Тому його відкриття після значної перерви стало для багатьох справжнім святом.

Загалом, якщо думати про напрямки розвитку культури у місті, то лише розважальними заходами процес обмежити не можна. Я спілкувався з директором нашого музею історії міста, у неї значні плани, музей переймається станом Верхньої колонії, де руйнуються старі будівлі, фасади історичних пам'яток. Є низка культурологічних напрямків, що мають розвиватися через музейну справу. Культура потребує багато зусиль і коштів, але справа того варта.

«Панорама «Азота», № 45, 9 листопада 2017 року