Кам’янчан запрошують на відкриття виставки унікального митця Анатолія Бєдичева

опубліковано: 14 грудня 2018 оновлено: 14 грудня 2018

16 грудня о 14:00 у музеї історії Кам’янського  відкриється художньо-меморіальна виставки Анатолія Бєдичева – хореографа, режисера, художника і поета.

На виставці буде представлено близько 50 робіт митця, створених у різних жанрах образотворчого мистецтва: графіка, живопис, інсталяції з приватних колекцій і фондів музею. Виставку доповнюють особисті речі майстра і тексти його пронизливих та ліричних віршів.

Анатолій Бєдичев – автор оригінальних танцювальних постановок у мюзиклах, оперетах та музичних виставах; людина, яка відкрила місту мистецтво балету, залучивши до багатства мови сучасної класики, впровадивши ідею синтезу драматичного і пластичного мистецтв. Художник, поет. 
Народився 16 грудня 1948 році у селі П’янково Пермської області. В 1968 році закінчив Пермське хореографічне училище, потім – ГІТІС, факультет «Режисура балету» (1976 р.). Працював у музичних театрах Йошкар-Оли, Харкова, Волгограда, Чернігова, Бреста, Новосибірська, Запоріжжя, Миколаєва, Томська, Кам’янського (понад 10 років був головним балетмейстером театру). У нашому місті А. Бєдичев заявив про себе в музичній виставі «Темп-1929» М. Захарова і Г. Гладкова(за творами М. Погодіна), трагедії «Не кидай вогню, Прометей!» М. Каріма, де був співпостановником у їх пластичному рішенні. Кам’янчани захоплено сприйняли перші хореографічні вистави «Лицедії» (сім новел на музику       Й. С. Баха, К. Пендерецького, Д. Тухманова); «Танцюємо Вівальді або Весняне чаклунство» на музику концерту «Пори року»; «Грані», до якої увійшли одноактні балети «Роздуми», «Марсія» та власна хореографічна версія «Петрушки» І. Стравінського. Потім були вистави «Соловей» (Г. Андерсен), «Кішка, яка гуляла сама по собі»(Р. Кіплінг), «Попелюшка» (Є. Шварц, композитор В. Березін); пластична версія драми М. Метерлінка «Сліпі», декілька сучасних камерних балетів: «Контрапункти», три балети-пантоміми: «Фатум», «Хореографічне приношення», вистава «Два венка сонетов» (М. Волошин).