У Дніпродзержинську пройшов вечір-портрет «Відомий і невідомий Іван Франко»
16 березня в Центральній міській бібліотеці для студентської молоді пройшов вечір-портрет «Відомий і невідомий Іван Франко».
В 2016 році виповнюється 160 років від дня народження українського письменника, поета філософа, вченого, громадського і політичного діяча.
Як насправді звали Івана Франка? Дивне, скажете, запитання? Зовсім ні, тому що насправді прізвище Франко звучало з наголосом на першому складі, але через співзвучність його з прізвищем фашистського диктатора Іспанії Баамонде Франко було прийняте «мудре» рішення компартійними босами перенести наголос у прізвищі Івана Франка на останній склад і тільки таким дозволити вживати його в радянській літературі. З тої самої причини відбулось доволі унікальне перейменування міста Станіславів та кількох сіл на комбіновану назву з імені і прізвища героя увічнення: Івано-Франківськ. Стосовно імені письменника, то навіть дослідники-франкознавці не всі знають, що насправді вдома і в рідному селі Нагуєвичах Франка звали зовсім не Іваном чи Івасиком, а Мироном. Відоме оповідання «Малий Мирон» є повністю автобіографічним - розповіла бібліотекар Алла Бєленко.
Іван Франко був добрим співаком і знавцем народної пісні. За оцінками сучасників, голос мав не сильний - трохи сипкуватий баритон, але виразний. Тексти пісень від нього записував Михайло Павлик, а мелодії - Микола Лисенко. Деякі з пісень з його голосу перейняла Леся Українка, коли вони відпочивали у карпатському селі Буркуті. Франко як фольклорист мав чималий доробок із 400 записаних пісень і 1800 коломийок. А першою зародила цю любов до пісні Франкова мати - Марія Кульчицька. Вона любила співати, знала багато пісень. Івась, маючи унікальну пам'ять, легко їх запам'ятовував. Із десяти років він почав їх записувати і в зошит.
«Більш, ніж меч, і огонь, і стріла, і коса. Небезпечне оружжя — жіноча краса. Ані мудрість, наука, ні старші літа не дають проти неї міцного щита», — писав Іван Франко. І хоч великий Каменяр стверджував, що в його житті «тричі являлася любов», дослідники його творчості і життя знають, що значно більше поет «потерпав» від жіночої вроди. Та й сам Франко не приховував: «Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою літературу мали мої зносини з жіноцтвом».
Про себе Іван Франко писав: «Вихований у твердій школі, я від малку засвоїв собі дві заповіді. Перша – то було почуття обов’язку, а друга –– то потреба ненастанної праці… А щодо себе самого я завсіди держався тої думки: нехай пропаде моє ім’я, але нехай росте і розвивається мій народ!».
