100 років тому Кам’янське отримало статус міста
Сто років тому, 16 червня (за старим стилем – 3 червня) 1917 року постановою Тимчасового уряду село Кам’янське було зведено у ранг міста. Міський голова Андрій Білоусов вітає всіх кам`янчан із цим історичним ювілеєм.
«Дорогі земляки! Щиро вітаю вас зі знаменною датою – 100-річчям набуття Кам`янським статусу міста. У серці кожного з нас гордість за своє місто живе разом із почуттям єдності. Ми повинні завжди пам’ятати, що всі позитивні зміни відбувались і відбуваються завдяки нашій злагоді, взаєморозумінню, одній на всіх любові до рідного міста. Сердечно дякую вам за мудрість і відповідальність, за ваше прагнення зробити Кам`янське більш красивим, зручним та затишним. Нехай у житті нашого міста будуть лише гарні зміни, нехай у кожну домівку прийдуть родинна згода та міцний добробут, а в кожне серце – віра, надія й любов. Миру і щастя вам, дорогі кам`янчани!» – йдеться у зверненні міського голови.
Своїм народженням та розвитком місто завдячує Дніпровському металургійному заводу, а він, у свою чергу, – Катерининській (Криворізькій) залізниці, яка у 1884 році поєднала вугільний Донбас із рудним Кривбасом та стала імпульсом для стрімкого розвитку металургійної промисловості у Придніпров’ї. У складі залізниці було побудовано й Кам’янську вітку від станції Запоріжжя (за радянських часів – Баглій) до шпалопросочувального заводу на березі Дніпра, при станції Тритузній. Саме ці місця в 1887 році обрало для будівництва свого заводу новостворене Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство з іноземним капіталом. Ще через два роки (1889) завод розпочав роботу, а напередодні Першої світової війни він вже став найпотужнішим металургійним підприємством Російської імперії. Сусіднє Кам’янське – давнє козацьке село, перша згадка про яке належить до 1750 року – в 1913 році мало вже 40 тисяч населення, а в 1917 – 60 тисяч. У цьому ж році воно нарешті отримало статус міста.
Відповідно до постанови Тимчасового уряду «О преобразовании 41 сельского поселения в города, с введением в них Городового Положения», землі в межах утворюваних міст повинні були залишатися повною власністю осіб і установ, які раніше набули такі права на законній підставі; особи сільського стану, які проживають у цих містах та не побажали зарахуватися до міських станів, мали зберегти всі права, якими вони користувалися до перетворень селищ у міста.
Кількість гласних, які підлягали обранню до Міської Думи Кам’янського, було визначено у 55 осіб. Також постановою передбачалося скласти проекти окружних меж засновуваних міст і затвердити їх у порядку, встановленому межовими законами; піддати всебічному обговоренню питання про земельний устрій міст і т. ін.
Багато цих планів розвіялось у вихорі революції та громадянської війни. У радянські часи міський ранг Кам’янського було підтверджено в 1923 році створенням міської ради.
