Олександр Залевський, секретар Кам`янської міської ради: вся громада має бути причетною до керування містом

Інтерв’ю секретаря Кам’янської міської ради Олександра Залевського для газети «Панорама «Азота». Автор – Ірина Уварова.

Ми продовжуємо серію публікацій, що знайомлять читачів “Панорами “Азота” з керівниками міста, системою вирішення нагальних проблем. Наш сьогоднішній гість — секретар Кам'янської міської ради Олександр Юрійович Залевський, обраний на посаду 16 грудня 2015 року.

         - Які позитивні зміни у роботі ради ви відзначаєте за підсумками першого року депутатської каденції?

         - Є позитивні зміни, а це означає, що робота ведеться у правильному руслі. Втім, найбільшою бідою для нас, як і загалом для України, є певна недовіра до влади, до посадовців. Люди розчаровані, нікому не вірять, звідси виникає багато проблем. Зверніть увагу, останнім часом не більше 25% населення бере участь у виборах, а потім ми питаємо: “Чого ж так погано живемо?”. Людям треба бути активнішими, обирати свідомо і виважено, навчитись вимагати від влади відповідальності. Повернути людську довіру — це багатого варте. А зробити це можна, наводячи у місті порядок. Я не кажу, що все у нас виходить ефективно й позитивно, - існує багато проблем у всіх галузях життєдіяльності міста. Для мене це взагалі нова робота, я ніколи не був посадовою особою місцевого самоврядування, але завжди активно спілкувався з людьми, багато років займався громадською роботою і свідомо пішов на цю посаду для того, щоб реально впливати на ситуацію у місті. Моє особисте переконання: сенс роботи посадової особи — ефективні зміни життя городян на краще. Сьогодні найбільше заважає всім нам звична для чиновників система управління, яку важко змінити в окремо взятому місті. Це державна проблема, на нашому острівці її кардинально не зламати, але ми працюватимемо вперто і впевнено, вирішуючи проблеми кожний на своєму рівні, адже це впливатиме на загал України.

         В грудні виповнюється рік з часу обрання мене на посаду секретаря міської ради. Це неоціненний досвід — можливість подивитися зсередини на те, що відбувається і ... трішки по-іншому на деяких людей, які тут працюють; оцінити і депутатський корпус. Є позитивні враження, є і негативні.

         - Які з рішень, прийнятих міською радою впродовж року, ви вважаєте найбільш впливовими?

         - Це дуже важке питання. Впливовими і принциповими є рішення що визначають подальшу долю міста. Однозначно це рішення стосовно міського бюджету, розподілу коштів. Зміни до бюджету приймаються майже на кожній сесії — життя не стоїть на місці, а плани не завжди співпадають з реаліями, з'являються нові ідеї, нові бачення.

         - Чим відрізняються у складі міської ради депутати-промисловці? Мої спостереження свідчать про те, що це більш дисципліновані і відповідальні люди.

- Думаю, найважче в роботі депутата і посадовця — абстрагуватись від особистих інтересів, голосувати на користь громаді міста. Наскільки це вдається депутату — питання особистого вибору кожного. Але хочу сказати: дійсно, люди, які є представниками підприємств — відповідальні, здатні до глибокого системного аналізу. Депутатський корпус тим і цінний, що включає різних людей, при прийнятті будь-якого рішення неможливо бути фахівцем в усіх галузях, тому цікава думка багатьох сторін. Мені здається дуже позитивним фактором присутність депутатів-промисловців: ці люди більше і частіше спілкуються із своїми виборцями безпосередньо під час роботи, певною мірою звітують перед ними, що є значним критерієм відповідальності. Мені хочеться вірити: незалежно від того, ким є депутат, він буде сумлінно виконувати свої обов'язки. Посада секретаря дає можливість зрозуміти дуже багато.

- На прикладі  жовтневої сесії, де піднімалося питання чергового перейменування міста — на цей раз у Придніпровськ, можна зробити висновок, що не таким вже єдиним є депутатський корпус.

         - Стосовно цього рішення відразу зауважу, що воно — декларативне, це зайве підбурювання людей, бо законодавчо його втілення зовсім неможливе — на цю тему маємо офіційне роз'яснення. Просто хтось переслідує свої особисті цілі... Дай, Боже, будуть вибори у Верховну Раду, то це питання виникатиме ще не раз. Кажу — дай, Боже, бо з таким складом депутатів ВР можливі лише знущання над народом. Люди, пропонуючи рішення подібні до перейменування міста, заробляють собі якісь зайві бали або рейтинги. Забери в людини історію, забери пам'ять — і можеш робити з нею, що захочеш. Сьогодні питання національної свідомості не менш важливі ніж економічні. Дивіться, я живу в цьому місті, тут виріс, я їжджу нашими дорогами і зацікавлений у тому, щоб у Кам'янському був порядок. Якщо ж взяти нетутешню людину, то їй байдуже, як тут буде. Тому, коли людина втрачає зв'язок поколінь, родинні зв'язки, то й залишається “нетутешньою”, байдужою до прийняття важливих рішень стосовно життя Кам'янського.

         - Чи доцільні зміни, внесені останнім часом до Регламенту міської ради?

         - Так, ми втретє вносимо зміни до Регламенту. Свого часу до Регламенту вносилися негативні зміни, я навіть судився з попереднім міським головою що до цього. Йшлося, зокрема про те, що на сесію людина може прийти, лише написавши особисту заяву на ім'я міського голови за 7 днів до пленарного засідання, і тільки за умови згоди міського голови можливо було потрапити на сесію. Прийнявши Регламент у нинішньому скликанні, ми відмінили це положення: я вважаю, що всі люди мають бачити, що відбувається на сесії. Сам не один рік бився за це, бо наша присутність комусь дуже не подобалася: зайві свідки “дерібану” бюджету не потрібні. А нам немає чого приховувати, ми відкриті для громади. Впродовж  цього року ми ще двічі змінювали певні статті Регламенту, останні зміни пов'язані із запровадженням системи електронного голосування “Віче”. Всі наші дії від самого початку націлені на відкритість роботи ради, забезпечення доступності до будь-якої інформації, впливу на рішення сесії, що означає  відповідальність за місто. Відкритість — ворог корупції, а присутність на сесії представників громадськості хоча б морально впливає на депутатів.

         Мені шкода, що не був підтриманий депутатський запит стосовно розподілу частини коштів міського бюджету, спрямованої на вирішення проблем того чи іншого району за визначенням самих мешканців цього району. Вони надають обґрунтовані пропозиції до міської ради, кращі відбираються для реалізації. Коли людина відчуває себе причетною до вирішення проблем, вона відповідальніше відноситься до порядку у місті. Не було підтримки і запиту про визначення на рівні округів, вуличних комітетів актуальних питань благоустрою...

         - З чим зараз звертаються до вас люди?

         - До кожного депутата, до мене особисто надходить багато звернень, ми не від кого не ховаємося. Щодо змісту цих звернень, то переважна частина стосується питань, які не вирішувалися роками. Не можна все відновити відразу, тим більше 70% скарг стосується роботи ЖКГ, понад 20% - транспортних проблем. Знову ж повертаємося про питання про довіру до влади. Не лише до депутатів, але й до посадовців у виконавчих органах. Коли відвідувач бачить, що його не “відфутболили”, розібрались з питанням конкретно — на цьому довіра й будуватиметься. Ми обираємо депутатів, надаючи їм представницькі функції, але ж треба пам'ятати, що господарями міста є громада, ми з вами. Треба долучатися до вирішення проблем не лише через представництво депутатів, а особисто, тоді буде порядок, тоді громада стане досвідченіше, з виваженою позицією.

         - А що саме ви вважаєте критерієм визначення довіри до влади: кількість звернень, прозорість, якість зворотнього зв'язку, газетні публікації? Як напевне визначити ступінь довіри?

         - Однозначно довіра не вимірюється кількістю звернень. А от вирішенням цих питань — так; конкретною роботою у місті — так. Я працюю тут лише один рік, не знаю, як вирішувалися справи за часів Януковича, коли всі були “скованы одной цепью, связаны одной целью”. Не було можливості вияві ініціативи. Зараз серед депутатів стало більше особистостей, а довіра покаже себе через певний час, коли прийдуть нові вибори. Якість вирішення проблем є основним критерієм довіри до влади, а ще — доступність інформації. Це питання не одного дня і не одного року. Люди десятиріччями те і робили, що розчаровувалися у владі, бо чогось значного завжди від неї чекали. Та й сама влада давала привід до такого відношення. Коли на наступні вибори  прийде 70% людей можна буде вважати, що виборці почали довіряти владі, відчули особисту причетність до вирішення проблем міста.

         - Дякую за розмову.

         - Ні, ви задавайте питання, ще є час!

         - Мабуть, сьогодні позитивним явищем у роботі міської ради можна вважати відродження Дня інформування депутата. На скільки активні самі депутати, чи корисні за загальними підсумками спроби детального інформування депутатів про діяльність всіх служб життєзабезпечення міста та тонкощі керування міськими процесами?

         На останньому Дні депутата були присутні 8 обранців з 42. У будь-якому випадку кожне побажання депутатів щодо отримання потрібної інформації задовольняється. Навіть, якщо присутніми на Дні інформування депутатів будуть 2 обранці, їх проінформують належним чином. Такого відношення вимагаю від усіх посадовців. Депутати виконують повноваження виборців, тож мають знати усе.

         - Ще одна позитивна зміна — сильний склад постійних комісій міської ради. Раніше до комісії з охорони здоров'я включали лише головних лікарів, освітня комісія налічувала самих директорів шкіл, а споживачів їх послуг у складі комісій не було.

         - Склади комісій і досі залишаються не зовсім ідеальними, але більшість з них є дуже активними, іноді засідання тривають упродовж декількох годин. А з приводу суто фахового складу комісій, так у нас за минулих скликань депутатами були всі керівники комунальних закладів і підприємств з якими було легко працювати міському голові, - всі були залежними.

         - Як ви оцінюєте відношення з виконавчим комітетом міської ради?

         - Як дуже конструктивні. Мій принцип — чітко дотримуватися законодавчих норм, особливо у сфері формування порядку денного сесії міської ради з боку виконавчих органів у визначені терміни. Будь-яке додаткове питання, винесене на розгляд сесії, має давати час для його детального вивчення. А якщо проект рішення вноситься додатково, всього за декілька днів до пленарного засідання, це не припустимо. Бувають розумні виключення, коли потрібне термінове втручання в ту чи іншу проблему, але часто виникають додаткові питання, що не потребують терміновості. На розгляд останньої сесії було внесено 36 поточних питань і 40 додаткових. Це, взагалі, нонсенс. Може мій принцип не подобається міській виконавчій владі, але це моя позиція і я буду її відстоювати.

         - Міська рада виступає засновником майже двох десятків комунальних підприємств, чи вивчалося питання їх оптимізації?

         - Поки ще далеко не оптимізовано ні їх кількість, ні якість. У нас діють ринкові відносини, ринок диктує свої вимоги, а комунальні підприємства створюються на кошти територіальної громади, на наші кошти. Виконуючи необхідні громаді послуги, вони мають бути прибутковими, це апріорі. Не можна підміняти комунальними підприємствами весь ринок робіт та послуг. Мета комунальних підприємств — надання необхідних послуг, отримання прибутків для власного розвитку та поповнення міського бюджету, а якщо вони збиткові — таких підприємств не повинно бути. Є у нас “Міськводоканал”, “Дніпродзержинськтепломережа”, де збитки виникають через об'єктивні причини, а сама діяльність цих підприємств дуже зарегульована, але всі інші мають бути прибутковими. Що стосується збиткових комунальних підприємств то ця система дісталася нам у спадщину, ми маємо її зламати на що у нас є 5 років депутатської каденції. До речі, на останній сесії було підтримане рішення про те, що при створенні комунального підприємства має бути представлений бізнес-план. Незалежно від мети створення підприємства, міська рада вкладає в нього статутний капітал на придбання техніки, обладнання, меблів, тощо і повинна бути впевненою, що за рік або два отримає прибуток. Люди повинні це бачити.

         - Що б ви хотіли побажати городянам?

         - Впевненості. Самодостатності — тут мова не йде про статки і доходи, а про відчуття щастя, яке не вимірюється лише грошима. Для мене особисто — це моя родина, мої друзі, віра в те, що роблю корисну справу, підтримка однодумців. Бажаю городянам бути щасливими, сильними, витриманими.

 

«Панорама «Азота», № 51, 22 грудня 2016 року