Школа і життя на перетині двох століть

Інтерв’ю директора середньої школи №27 Романа Масленікова для газети «Панорама «Азота». Автор – Ірина Уварова.

 

         - Романе Вікторовичу, вас не так давно призначили директором СЗШ №27, якою є історія та подальша доля учбового закладу очима молодого педагога і керівника?

         - Наша школа має свою особливу історію, яка починається у далекому 1912 році — на той час це була церковно-приходська школа, що складалася з чотирьох корпусів. До нашого часу збереглися два старих корпуси: один — на території школи, в ньому розміщено музей Романково і декілька класів, інший корпус, розташований на сусідній вулиці Залізняка, це житловий будинок, в якому проживає наша вчителька Оксана Леонідівна Рибіна. Сьогодні СЗШ№27 є домівкою для 380 учнів, тут працюють 26 талановитих педагогів, і все спрямоване на те, щоб діти почували себе комфортно, по-домашньому, бо така наша традиція і данина унікальності селищної школи. Всі діти нам рідні, ми слідкуємо за долею кожної родини, і можемо розповідати про ці родини безкінечно.

         Що стосується сучасності, то СЗШ№27 має інформаційно-технологічний профіль, де діти уже з 8 класу поглиблено вивчають інформатику. Сучасний світ не стоїть на місці, і ми розвиваємо у дітей саме інформаційно-технологічну компетентність. Напрямок обрано недаремно, наші випускники стають успішними студентами кращих технічних вузів.

         - СЗШ№27 вже у новітній історії пережила досить важкі часи, дуже складно було здобути фінансування з обласного бюджету на відбудову сучасного корпусу. Але це вже позаду, як ви розвиваєтесь зараз?

         - Сьогодні гострою проблемою у селищі Романково є відсутність дошкільного закладу. Тут ніколи і не було дитсадка, тим вагомішими видаються зусилля міського голови А.Л.Білоусова і нашого депутата міської ради Т.В.Левченка, які підняли це питання на рівні міста та області, і за підтримки губернатора сьогодні у нас вже розпочато будівництво сучасного, європейського дитячого садочка. Разом з СЗШ№27 у подальшому це  буде єдиний учбово-виховний комплекс, де діти отримуватимуть безперервну освіту — з дошкільного відділення переходитимуть до початкової школи. Це дуже важлива подія, на яку Романкове очікувало десятиріччями. Будівельні роботи ведуться за планом, ми постійно спілкуємось з майстрами та прорабами, які запевняють, що все йде за графіком, без відхилень.

         - І коли ж очікується відкриття дошкільного відділення? Яке значення ви вкладаєте у поняття “європейський, сучасний садочок”?

         - Ми вже заклали пам'ятну капсулу у фундамент будівлі. Це така традиція, данина часу. У капсулі ми написали побажання майбутнім поколінням романківців, слова вдячності всім, хто долучився до важливої справи. Сподіваємося, що до початку нового навчального року дитсадочок буде відкрито. Він розрахований на 115 місць, 6 груп. Будівля забезпечена автономним опалюванням, навіть, з використанням альтернативних джерел — ресурсу сонячних батарей. Крім того буде утеплено  підлогу, і наші діти будуть почувати себе комфортно. Обіцяють нам нові меблі, цікаві ігрові комплекси, - все, чого потребує сучасна дитина в умовах якісної освіти.

         - А чого потребує сьогодні сама школа: посилення батьківської уваги, матеріально-технічного забезпечення чи суто освітнього вдосконалення?

         - Всього, і в комплексі. Велику допомогу ми отримуємо з боку міської влади, я хочу щиро подякувати депутатському корпусу міської ради і особисто нашому депутату Т.В.Левченку, не побоюсь сказати, що це для нас — людина від Бога. Він постійно опікується вирішенням проблем школи, веде прийом громадян, допомагає не лише зміцнювати матеріально-технічну базу, а надає слушні поради в юридичній сфері або вирішенні складних проблем, що потребують залучення допомоги різних структур управління. В цьому році Т.В.Левченко надав СЗШ№27 значну підтримку: повністю оновлено кабінет інформатики — ми отримали нові комп'ютери, до того ж  за його допомоги  замінено вікна школи. Зараз ми чекаємо надходження нової сучасної апаратури для проведення масових заходів. Тимур Владиславович опікується і майбутнім школи: ми вже обговорили питання стосовно планів оновлення їдальні і кухні. Це підтвердить і батьківський актив школи: коли є поєднання батьківської громадськості, депутатського корпусу і власне школи, тоді можна вирішити все. Депутат нас чує, ми вдячні що в нас є такі помічники.

         - Ви сучасний молодий керівник, а ваша школа — не просто освітній заклад, а центр мікрорайону, тож як ви бачите її подальший культурний та духовний розвиток?

         - Ви дуже чітко підмітили: дійсно, селищна школа має бути центром культури і духовності, сьогодні на базі школи проводиться багато заходів для мешканців Романково: це традиційні ярмарки, які збирають багато романківців; спільні яскраві заходи до новорічних, різдвяних свят, Масляної, Дня матері. Ми є важливим виховним осередком для дітей і дорослих. Хочу зазначити, що школа розвивається в умовах нового закону про освіту, за концепцією нової української школи, ї ми бачимо, що характерні ознаки сучасного навчального закладу якраз і передбачають розширення меж його діяльності як осередку освітньої духовності і культури. Хотілося б збільшити час перебування дітей у стінах нашої школи, щоб не працювати в умовах обмеженого навчального часу, а організовувати плідне дозвілля. В наших планах є робота з дорослим населенням за інформаційно-технологічним напрямком, де ми спираємося на кращий досвід шкіл України та світові освітні новації.

         - Чи не думаєте ви про створення якісно нового батьківського активу на базі енергії не стільки активних матусь але й з залученням татусів. Романкове зберігає козацькі традиції, де саме чоловік має вагоме слово у вихованні дітей...

         - Дякую за запитання, це цікава пропозиція і поштовх розвинути ідею. Я певен, що у майбутньому детально розповім вам, як нам вдалося розвинути цей унікальний напрямок, в системі освіти дійсно не вистачає чоловіків, і саме вплив батьків може бути досить ефективним.

         - Кожна школа Кам'янського має свою родзинку, якусь цікавинку, що є особливістю СЗШ№27?

         - Наші діти — рідні діти, у нас все навчання йде через домашнє, сімейне виховання. У СЗШ№27 розвинене патріотичне виховання і музейна педагогіка. Наш музей може багато розповісти про історію Романково в цілому, і зокрема, про нашу школу. Ми займаємось естетичним та культурним вихованням, але головна родзинка СЗШ№27 в тому, що це родинна, сімейна школа.

         - Ваша школа сучасно будує своє життя і зовсім не відчувається що це навчальний заклад окраїни. Чи буде школа більш відкритою для співпраці з громадськістю?

         - Так, ми добре розуміємо, що сьогодні школі треба бути у центрі уваги громадськості. Ми над цим працюємо і для себе розробили вже дорожню карту, за якою будемо рухатися вперед, запрошувати до школи, до співпраці впливових представників громадськості. Така співпраця вже налагоджується, і навіть якщо нас трішки пожурять, це дає стимул рухатися вперед, поглянути на себе зі сторони. Ми не школа на окраїні, в нас є ким і чим пишатися. Майбутнє за співпрацею: громада — школа — батьки.

        

          

           

«Панорама «Азота», № 1,  4 січня 2018 року