У музеї історії міста відкрилася виставка галицької вишивки
Протягом вересня в музеї історії міста Кам’янське можна буде ознайомитися з виставкою «Дивосвіт галицької вишивки», на якій представлені рушники та сорочки з фондів Червоноградської філії Львівського музею історії релігії.
У кожному історико-етнографічному районі, навіть в окремому селі, вишивці були властиві свої особливості в орнаментах, кольорових поєднаннях, що передавалися з покоління в покоління. В експозиції представлені рушники та сорочки Львівщини кінця ХІХ – середини ХХ століття із Сокальського, Радехівського і Буського районів Львівської області (сокальська вишивка) та експонати, що представляють інші терени Галичини.
Для вишивання в Галичині, як і у цілій Україні загалом, використовували домоткане лляне або конопляне полотно та конопляні, лляні й вовняні нитки. Фарбували нитки природними барвниками, які виготовляли з коріння, листя, ягід та трави. У кінці ХІХ сторіччя рушники на Сокальщині вишивали в кілька рядів геометричним орнаментом і закінчували декоративно-в’язаними тороками або мереживковими швами. На зламі ХІХ і ХХ століть з’являється квітчастий орнамент. Згодом квіти стають частиною геометричних узорів. Такими рушниками прикрашають інтер’єри храмів, родинні ікони, світлини тощо.
Починаючи з 20-х років XX століття, рушники в Галичині переважно виробляли з фабричної тканини. Вишивали їх кольоровими нитками «муліне», оздоблювали фабричним мереживом. Техніка вишивки стає простішою – головним чином гладь. З початку ХХ століття в народній вишивці Галичини в орнаментах і візерунках поширюється національна символіка, особливо стилізований знак Тризуба – «триглав». Адже це був час сплеску патріотичної свідомості, спроба відродження державної самостійності, що відобразилося і у вишивці. На виставці представлені рушники з елементами національної символіки, датовані 1929 та 1939 роками. Дуже цікавим є і авторський рушник Анни Павлюк 1935 року, на якому вишиті герби України і міста Львова та рядки із вірша Тараса Шевченка.
Виставка доповнена жіночими сорочками. З-поміж них виділяється сокальська, що має свої особливості та відмінності від інших сорочок усіх регіонів. Для вишивок Сокальщини характерні легкі узори рукавів жіночих сорочок, які справляють враження тонкого мережива. З часом у виробах цього району поширюються густі, без пробілів геометричні візерунки, колірна гама насичується жовтим, червоним, синім. Із 30-х років у вишитих сорочках цього регіону вже переважає багатоколірність.
Виставка «Дивосвіт галицької вишивки» пропонує здійснити цікаву подорож в історію галичан кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Адже експонати виставки становлять не лише гарну композицію, а й справжню вишиту розповідь. Вишивку можна читати як книгу і щоразу відкривати для себе її багатство.
