Інформація про місто

Кам'янське (до 2016р - Дніпродзержи́нськ, до 1936 року - Кам'янське) — місто обласного значення Дніпропетровської області. Населення за переписом 2015 року складало 240 682 чоловік.

Є адміністративним центром Кам'янської міської ради, в яку, крім того, входять смт Карнаухівка і селище Світле.

Загальні відомості

Розташування

Кам'янське розташоване на берегах Кам'янського водосховища, у середній течії Дніпра, нижче греблі Середньодніпровської ГЕС, за 35 км на захід від м.Дніпро. Протяжність із сходу на захід 22 км, з півночі на південь — 18 км.

Прилеглі населені пункти:

• на лівому березі Дніпра — села Куліші, Єлизаветівка, смт. Курилівка Петриківського району;
• на правому березі Дніпра — смт Аули, село Українка Криничанського району, смт Карнаухівка і селище Світле, підпорядковані Кам'янській міській раді.

У місті розташована парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Центральний».

Геологічна будова і рельєф

Кам'янське лежить на місці стику Українського кристалічного масиву і Дніпровсько-Донецької западини, що визначає складний рельєф міста.

Лівобережна частина Кам'янського розташована на Придніпровській низовині. Висота над рівнем моря не вище 65 метрів. Правобережна частина розташована в основному (крім прибережної смуги шириною 700—1000 метрів) на відрогах Придніпровської височини. Тут поверхня хвиляста, розчленована ярами і балками, висота над рівнем моря коливається від 80 до 180 метрів.

Клімат

Клімат Кам'янського помірно-континентальний, посушливий. Кількість опадів на рік становить близько 400 міліметрів. Середньодобова температура січня — −6 °C, липня — +21 °C.

Адміністративний поділ

Кам'янське поділено на три райони:

• Південний (до якого також належить Світле);
• Дніпровський;
• Заводський;

• Селище Карнаухівка

Кам'янська міська рада складається із 42 депутатів та міського голови.

Історія

Заснування та розвиток

В часи Київської Русі у цій місцевості проходили важливі торгові шляхи — Соляний, Залозний, водний Грецький шлях, поблизу була переправа через Дніпро. Внаслідок постійних татаро-монгольських набігів ці землі перетворилися на частину Дикого поля.

Першим відомим поселенням людей на території сучасного Кам'янського є згадуваний Ґійомом де Бопланом ще у 1-ій половині 17 століття Романівський курган, де був укріплений перевалочний пункт та на якому запорозькі козаки збиралися на військові ради. Згодом тут з'явилось козацьке поселення Романкове. Масове заселення цих земель почалося в період існування Нової Січі, коли виникли запорозькі слободи Карнаухівка (1738 рік), Тритузне (1740 рік), що входили до складу Кодацької паланки.

Село Кам'янське вперше згадується у 1750 році у зв'язку з будівництвом церкви. Назва походить від слова камінь, оскільки в ті часи береги Дніпра були кам'янистими. Назви ж Карнаухівки і Тритузного походять від їхніх засновників — козаків Семена Карнауха і Данила Тритуза (Трейтуза).

Після ліквідації Запорозької Січі у 1775 році селища отримали статус казенних військових поселень та увійшли до складу Саксаганського (згодом Новокодацького) повіту Слов'янської провінції Новоросійської губернії. Від 1802 року — у складі Катеринославського повіту Катеринославської губернії.

Відірване від головних торгових шляхів і основних промислових районів, Кам'янське розвивалося досить повільно. За даними перепису 1782 року в селі налічувалось близько тисячі жителів. Їхніми основними заняттями були землеробство, скотарство, рибна ловля, промисли.

Прізвища козацьких сімей, що жили у с. Кам'янському в ХVIII-XIX ст.: Колінько, Шматко, Караван, Снитько, Грицан, Сокол, Буц, Ципа, Губа, Венжега, Цибулько, Тонконог, Яловий, Яровий, Байдуж, Загорулько, Солодченко, Жидко, Тягнирядно, Губський, Сушко, Журавель, Могила, Голобородько, Богдан, Шандра, Ноздря, Ріпка, Рясний, Матухно, Король, Косинський, Сніжко, Золотаревський, Толок, Лупало, Лябога, Фундурат, Порх, Козик, Матина, Горб, Туруля, Загреба.

Розвиток села пожвавився у другій половині 19 століття, в період індустріалізації російської імперії. У Кам'янському з'являються кузні, олійниці, крамниці, млини. У 1880-х роках, після спорудження Катерининської залізниці, яка проходила поблизу і з'єднувала Донбас із Кривбасом, у Кам'янському починає розвиватися промисловість. У 1884 році на північно-західній околиці селища побудовано шпало-просочувальний завод для потреб Катерининської залізниці, введений у дію того ж року, також відкрито залізничну станцію Тритузна, що з'єднувала спеціальною гілкою зі станцією Запоріжжя-Кам'янське. Станом на 1886 рік у слободі мешкала 2 901 особа, налічувалось 479 дворів, була православна церква і базар по неділях. Слобода входила до складу Романківської волості разом з Романковим, Тритузним і Аулами. Карнаухівка входила до Діївської волості.

У 1887 році Південно-Російське Дніпровське металургійне товариство (засновники з Бельгії, Польщі та Франції) розпочало будівництво найбільшого на той час металургійного заводу (тепер — Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Дзержинського). 17 лютого 1889 року була введена в дію перша доменна піч.

Чисельність населення Кам'янського почала швидко зростати за рахунок нових робітників заводу і у 1896 році вже становила 18 тисяч осіб.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 16878 осіб (9169 чоловічої статі та 7709 — жіночої), з яких 13290 — православної віри, 2736 — римо-католицької.

ХХ століття

Під час революційних подій 1917–1920 років Кам'янське перебувало під владою різних політичних сил та військових угрупувань. 28 грудня 1917 року було встановлено радянську владу, а в квітні 1918 село зайняли німецько-австрійські війська, які підтримували Гетьманат. Наприкінці 1918 року німецькі війська залишили Кам'янське. До червня 1919 року місто під владою більшовиків у складі УСРР. В червні-липні 1919 року війська червоної армії вели бої за Кам'янське і Катеринослав із військами Добровольчої Армії Денікіна, внаслідок яких 26 липня 1919 року село захопили останні. 1 січня 1920 року Кам'янське остаточно захоплене червоною армією.

Ще на початку 1919 року Кам'янська Рада робітничих депутатів прийняла рішення про перетворення села на місто. 19 грудня 1923 року ВУЦВК затвердив рішення про надання статусу міста.

До 1923 року Кам'янське залишалось у складі Катеринославського повіту Катеринославської губернії. У 1926 Кам'янське стало центром району у складі Катеринославської, а згодом Дніпропетровської округи. Після створення у 1930 році Дніпропетровської області Кам'янське отримало статус міста обласного підпорядкування.

1 лютого 1936 року Кам'янське перейменоване на Дніпродзержинськ на честь радянського державного діяча Фелікса Дзержинського, одного із засновників ВЧК та організаторів «червоного терору» в радянській росії та на захоплених червоною армією територіях. У 1938 р. до складу міста включені села Романкове та Тритузне.

Протягом 20—30-тих років у місті було збудовано декілька потужних промислових підприємств:

1926 — вагонний цех металургійного заводу відокремлено у самостійне підприємство — вагонобудівний завод;

1931 — введено в експлуатацію першу чергу Дніпродзержинської ДРЕС;

1933 — збудовано коксохімічний завод;

1934 — збудовано цементний завод;

1938 — біля станції Баглій, поза тодішніми межами міста збудовано азотно-туковий завод, який випускав мінеральні добрива та кислоти.

У 1935 році у Дніпродзержинську запущено перший трамвай.

Під час Другої світової війни з 23 серпня 1941 року по 25 жовтня 1943 року місто було окуповане німецько-фашистськими військами. Внаслідок окупації та боїв за звільнення міста всі підприємства міста зазнали руйнувань, також зруйновано багато житлових будинків.

У післявоєнні роки роботу промислових підприємств було відновлено. У 1952 році збудовано другий коксохімічний завод, а у 1956 році розпочалось будівництво Дніпродзержинської ГЕС. Також збудовано чавуноливарний завод, хлібозавод, завод «Буддеталь».